“Небо впало на землю”: у Хмельницькому жінки розповіли про війну

“Небо впало на землю”: у Хмельницькому жінки розповіли про війну
Share this...
Share on Facebook
Facebook
0

Проєкт “Монологи війни” – сповіді жінок про власне життя, яке назавжди змінив ворог, прозвучали для хмельничан у День Героїв Небесної Сотні.

6 історій – матері, яка втратила свого сина, сестри, яка поховала брата, вдови загиблого героя, армійка та волонтерок – не залишили байдужими жодного глядача у музично-драматичному театрі імені Михайла Старицького. 

Фото: Тетяна Новак

Оксана Анодіна – ветеранка ЗСУ, учасниця АТО/ООС, на війну пішла добровільно, бо знала, що її знання та навички там обов’язково знадобляться. В перший вихід в зону АТО мала в підпорядкуванні 44 військовослужбовці: п’ятеро – однолітки, решта – хлопці віком до 30-ти років.

“Там, в зоні АТО, я була для них командиром, побратимом, сестрою, мамою. Саме за моє відношення до них, підтримку, розуміння, вони й дали мені позивний “Мама”, – розповідає військова.

Відчуття болю і втрати – те, що переслідує жінок-учасниць проєкту.

“Ми їдемо в зону АТО в Луганську область. В ту секунду сонце перестало світити і ніби небо впало на землю”, – згадує Наталія Баран тривожну звістку від сина.

Матір загиблого в російсько-українській війні лейтенанта Максима Яровця розповідає, що не зважаючи на вік, а було йому лише 21, був наймолодшим командиром роти глибинної-розвідки в Україні. У жовтні 2017 року військовий підірвався на міні.

Про власну втрату розповіла Анна Побережняк – сестра загиблого в російсько-українській війні учасника АТО Олександра Яроцького. Після смерті брата Анна разом з матір’ю допомагали бійцям як волонтери.

Фото: Тетяна Новак

Саме волонтерів не вистачало тоді, коли війну ще боялися так називати. З перших днів до руху добровільної допомоги приєдналися Леся Стебло та Марина Українець. Найнеобхідніше для воїнів-героїв збирали, передавали, а подекуди і самі возили на передову. Та більш за все дух військовим підіймала українська пісня, яку співали гості з рідних країв разом із солдатами в окопах.

Дружина загиблого в російсько-українській війні офіцера ЗСУ Сергія Саліпи Ольга розповіла, що чоловік не бажав відсижуватись в штабі. Він говорив, що найгірше, що може бути для офіцера – це безславна, безглузда смерть. Зараз Ольга сама виховує двох хлопців-близнят.

“Я розумію, що наші діти – це найкраща пам’ять про свого батька, офіцера Збройних Сил України Сергія Саліпу. Він був, є і завжди буде у своїх дітях”, – дружина героя.

Фото: Тетяна Новак

Історії цих жінок важкі та їх має почути кожен україниць, щоб усвідомити, що війна не десь далеко, що війна у рідній країні.

“Монологи війни” в Хмельницькому прозвучали вдруге. Минулого року своїми переживаннями поділились чоловіки. Проєкт став можливим завдяки підтримці “Українського жіночого фонду”.

Наталія Кошай



Share this...
Share on Facebook
Facebook
0
загрузка...

Хмельницькі новини

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *